Карантин змусив багатьох роботодавців змінити умови праці, обираючи нові форми її здійснення. У зв’язку з цим прийнято Закон України від 17.03.2020 р. № 530-ІХ (далі – Закон № 530), в якому прописана можливість роботи з дому, розширюються повноваження для роботодавців у частині встановлення режиму роботи підприємств. Поняття «дистанційна робота» нормативними актами не визначено, тож її слід оформлювати, як надомну роботу.
Підпункт 1 п. 2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 530 передбачає, що роботодавець може доручити працівникові, в тому числі держслужбовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку. При цьому порядок виконання завдань врегульовано виключно внутрішніми правилами підприємства, і якщо буде визначено, що робота може виконуватися дистанційно.
Додаткові умови дистанційної роботи для держслужбовців можуть визначити правила внутрішнього службового розпорядку в державному органі (наказ Національного агентства України з питань державної служби від 13.03.2020 р. № 39-20).
При дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, правила внутрішнього трудового розпорядку на них не поширюються і оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу.
Таким чином, на працівників, які виконують роботу дома, «дистанційників» в повній мірі поширюється законодавство про працю з урахуванням специфіки та особливостей застосування дистанційного режиму роботи, які обумовлюються у трудовому договорі. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Отже, якщо роботу вдома було оформлено з урахуванням встановлених законодавством норм, то працівник є застрахованою особою у розумінні Закону № 1105 і підлягає соціальному страхуванню, та має право на відкриття лікарняного та його оплату на загальних умовах – як і решта працівників. Право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи час випробування та день звільнення.
Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455, не містить заборони видавати лікарняні працівникам-надомникам. Працівник має право наполягати на оформленні листка непрацездатності.
Корисні новини:
 |
 |
 |
 |
 |
 |
