Системи для бізнесу » Щодо виплати вихідної допомоги
Оберіть своє місто:
09
08

Розмір нарахування вихідної допомоги залежить від підстави звільнення працівника.

 

Вихідна допомога становить не менше середнього місячного заробітку:

за відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією;

за відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);

З ініціативи роботодавця у випадках:

змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);

виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП)

Вихідна допомога становить дві мінімальні заробітні плати:

У разі призову або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 цього Кодексу)

Вихідна допомога сілд виплатити у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, якщо звільнення відбулось з ініціативи працівника, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 та 39 КЗпП).

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється також відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював  менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював,  середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, місячного окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.

Нарахування вихідної допомоги здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оподаткування вихідної допомоги

Дохід у вигляді суми вихідної допомоги, яка виплачується працівнику у зв’язку із припиненням трудового договору, оподатковується податковим агентом ПДФО (18%) та військовим збором (18%)  на загальних підставах та відображається у формі № 1ДФ під ознакою доходу «127».

На суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору єдиний внесок не нараховується.

 

 

За матеріалами visnuk.com.ua