Працівник відмовляється вакцинуватися – можливі дії роботодавця згідно чинного Законодавства

Зрозуміло, що у поточній ситуації здоров’я і можливість бізнесу надалі працювати залежать від усіх співробітників. Проте чи правомірно застосовувати до працівників заходи примусу у разі небажання працівника вакцинуватися?

З посиленням рівня епіднебезпеки у більшості регіонів України зростає необхідність вакцинуватися, щоби зберегти бізнес та отримувати дохід. Свою роль також грає обмеження на міжобласні перевезення для невакцинованих і переліки професій, для яких вакцинація від коронавірусу обов’язкова, від МОЗ. Зрозуміло, що у поточній ситуації здоров’я і можливість бізнесу надалі працювати залежать від усіх співробітників. Проте чи правомірно застосовувати до працівників заходи примусу у разі небажання працівника вакцинуватися?

Нагадаємо, що у жовтій зоні карантину заклади можуть працювати у разі 80% і більше вакцинації персоналу та 100% вакцинованих клієнтів першою або двома дозами. Для червоної зони повинні бути вакциновані 100% персоналу, а відвідувачі повинні мати зелений сертифікат вакцинації, який свідчить про проходження повного курсу вакцинації від COVID-19. Докладно про заходи, встановлені для бізнесу залежно від епідеміологічної небезпеки читайте тут.

Чи правомірне застосування примусу до невакцинованого працівника та які заходи впливу можуть бути використані?

Чи можливо застосовувати заходи впливу до працівників, наприклад, позбавити премії, звільнити, не оплачувати перші 5 днів лікарняного як роботодавець? Відповідь можна дати одразу — ні. Усі ці заходи впливу у разі оскарження їх працівником можуть позначитися на самому роботодавцеві, і от чому.

Щоби зрозуміти, чи можна звільнити невакцинованого працівника, розглянемо підстави для звільнення за ініціативою роботодавця, які переліченні у статтях 40 і 41 Кодексу законів про працю України. Ці причини за своїм змістом не підходять для наведеної ситуації, отже звільнення працівника на таких підставах буде незаконним. Для роботодавця це може означати штрафи за порушення законодавства про працю, пов’язані з судом витрати, а також подальші виплати зарплати незаконно звільненому працівнику за період з часу звільнення до поновлення на роботі.

Неоплата лікарняного у разі захворювання працівника на коронавірус також не може бути застосована, оскільки підстави для неоплати визначені статтею 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Нагадаємо, що до таких підстав можуть бути віднесені:

• хвороба або травма, отримані при вчиненні кримінального правопорушення;
• симуляції хвороби чи навмисної шкоди здоров’ю для ухилення від обов’язків;
• у разі непрацездатності внаслідок алкогольного чи наркотичного сп’яніння;
• за час перебування у відпустці без збереження зарплати тощо.

Позбавлення працівника премії — такий захід можливий у разі:

• причин, прямо пов’язаних з виробничою діяльністю, наприклад брак з вини працівника, порушення терміну виконання робіт.
• причин, що стосуються порушення трудової дисципліни, наприклад запізнення, прогул, несвоєчасне виконання трудових обов’язків.

Отже, такий захід впливу на працівника також не спрацює.

Разом з тим, зазначимо, що на багатьох підприємствах, де практикують тіньову зайнятість, несумлінні роботодавці можуть вживати таких заходів, адже працівники не мають державних гарантій щодо захисту своїх трудових прав. Такі дії залишаються незаконними, і крім того, становлять подвійну небезпеку для роботодавців, адже Держпраці розглядає усі неанонімні звернення щодо тіньового працевлаштування та порушення прав працівника.

То як можна вплинути на невакцинованого робітника?

Наразі актуальне законодавство передбачає лише відсторонення працівника від роботи за ухилення від вакцинації чи відмову вакцинуватися. Таке положення встановлює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, а саме частина 2 статті 12 Закону № 1645. Відсторонити від роботи працівника можна, тільки якщо йдеться про обов’язкову вакцинацію, зокрема від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця і кору. Наразі коронавірус COVID-19 до цього переліку не внесений з огляду на час створення цього закону. Проте варто розуміти, що внесення коронавірусної хвороби  COVID-19  до цього Закону може ініціювати як МОЗ, так і Кабмін.

Також ця стаття зазначає, що працівники окремих професій, діяльність яких може привести до зараження чи поширення інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших інфекційних хвороб. Тобто, у непрямому вигляді норма щодо вакцинації проти ковіду також все ж передбачена у статті.

Для кого вакцинація від  COVID-19  буде обов’язкова?

МОЗ видав наказ, яким встановлює перелік професій, для яких вакцинація від  COVID-19  обов’язкова. Доповнення переліку таких професій попередньо анонсоване як щотижневе. Станом на 21 жовтня до переліку належать:

• працівники закладів освіти;
• працівники соціальних послуг, реабілітаційних закладів, закладів захисту прав дітей;
• працівники міністерств,  органів виконавчої влади;
• співробітники місцевих державних адміністрацій;
• працівники підприємств, установ та організацій, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Переглянути перелік можна у цій новині

Перелік набуде чинності з 8 листопада. Зауважимо, що директор київської школи №210 вже подав судовий позов проти МОЗ щодо цього переліку. За добу 20 жовтня кількість випадків коронавірусної хвороби COVID-19 серед дітей склала 1771. 

Отже, підіб’ємо підсумки: у жодному з наведених випадків, навіть у разі потрапляння працівника до переліку професій, обов’язкових до вакцинації, звільняти таких працівників буде незаконно. Працівника можливо лише відсторонити від виконання його обов’язків. Зауважимо, що і період невиконання працівником його обов’язків не підлягає оплаті.