Щорічні відпустки. Готуємось до високого сезону

Поділитись

Державна служба України з питань праці роз’яснює особливості надання відпусток та їх види.

Які є види щорічних відпусток?

Законодавством України установлюються такі види щорічних відпусток: основні та додаткові. Тривалість основної щорічної відпустки становить не менше 24 календарних днів. Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

  • за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
  • за особливий характер праці;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Які основні правила надання щорічної додаткової відпустки?

Порядок надання додаткових відпусток мало чим відрізняється від порядку надання щорічних основних відпусток. Проте слід пам’ятати про декілька важливих нюансів, визначених у ст. 10 Закону України «Про відпустки» та ст. 79 КЗпП України. Отже, основні правила для надання додаткових відпусток такі:

  • щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і ст. 8 Закону України «Про відпустки», надають понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраною працівником. Однак працівникам, професії та посади яких позначені значком «*» у Списку № 1 і Списку № 2, щорічні додаткові відпустки надаються з декількох підстав;
  • додаткову відпустку за бажанням працівника надають окремо чи приєднують до основної відпустки;
  • право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу). Зважаючи на особливості надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці, їх краще надавати саме пропорційно фактично відпрацьованому часу (інакше потім доведеться з’ясовувати, чи не надали часом зайві дні додаткової відпустки);
  • щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах і за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівникові протягом робочого року згідно із ч. 5 ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про відпустки»;
  • щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;
  • за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менше ніж 24 календарні дні (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Коли настає право працівника на отримання щорічної основної та додаткової відпустки?

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Проте, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:

  • жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
  • інвалідам;
  • особам віком до вісімнадцяти років;
  • чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
  • сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
  • працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
  • батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Після першого року роботи щорічна відпустка працівникові може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.

Відпустки без збереження зарплати: особливості

З метою уникнення спірних питань щодо надання відпустки без збереження заробітної плати рекомендовано виявляти таке бажання у письмовій формі, а саме, шляхом подачі відповідної заяви із зазначенням конкретного періоду.

Роботодавець у разі надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати видає наказ про надання такої відпустки. У такому наказі зазначаються підстави надання відпустки та її терміни.

Роботодавець не може змушувати працівника вийти у відпустку без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати надається у разі виявлення бажання працівника для відбуття у відпустку та згоди роботодавця. Також, наголошуємо, що примушування написання заяв на відпустку без збереження заробітної плати є неправомірними діями роботодавця.

Відпустка без збереження заробітної плати не подовжується на вихідні та святкові дні.

Якщо працівник жодного разу не скористався відпусткою без збереження заробітної плати, така відпустка не переноситься на інші періоди.

Додаткові відпустки: деякі аспекти

Працівники, які мають інвалідність І та ІІ груп можуть отримати додаткові неоплачувані відпустки тривалістю до 60 календарних днів щорічно, особам з інвалідністю ІІІ групи тривалістю до 30 календарих днів щорічно.

Учасники бойових дій та інваліди війни можуть отримати додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до ст. 77-2 КЗпП України та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки». Причому неважливо, працюють вони за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

Ця додаткова відпустка оплачується коштом роботодавця та не належить до щорічної (отже, надається один раз на рік, за умови документального підтвердження статусу учасника бойових дій чи інваліда війни відповідним посвідченням). Надається така відпустка на підставі заяви працівника.

Статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відповідно до частини 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на додаткову соціальну відпустку. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на неї за попередній рік чи за кілька років, то має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.

Виплату грошової компенсації за таку відпустку передбачено виключно під час звільнення працівника.

Карантинні відпустки

Відповідно до статті 26 Закону України “Про відпустки” (зі змінами), у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті. Тобто, у разі виявлення бажання працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати та згоди роботодавця на її надання,така відпустка може надаватися на період карантину і вона не включається у загальну кількість днів відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до підпункту 3 – 1 частини 1 статті 25 Закону України “Про відпустки” відпустка без збереження заробітної плати у зв’язку із карантином надається на період оголошення карантину на відповідній території.

Відпустка у зв’язку з карантином у дитини надається в обов’язковому порядку відповідно до підпункту 3 – 1 статті 25 Закону України “Про відпустки”.

До підтверджуючих документів належить: свідоцтво про народження дитини, документи, які підтверджують спорідненість працівника та дитини, наказ про призупинення освітнього процесу у навчальному закладі або довідка з навчального закладу.

🎯 Нарешті розрахунок середньої зарплати для лікарняних та відпускних буде здійснюватися автоматично. У програмах 1С:Підприємство та BAS з’явився спеціальний Модуль «ВідЛік».

ВАЖЛИВО! Як вивантажити дані Об’єднаного звіту ЄСВ з вашої облікової програми у Медок дивіться ТУТ

Слідкуй за нами
Поділитись
Коментарі

Коментарів поки що немає...

Корисні статті